Нотаріальний заповіт на спадщину в Україні. Юридичне оформлення успадкування за заповітом. Спадщина за заповітом в Україні для громадян та іноземців. Оформлення спадщини за заповітом на нерухомість, майно, бізнес, рахунки в банках та інші активи.
+380 67 208 7615
Спадкування - це перехід прав та обов'язків від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або спадкування за законом.
Спадкування за заповітом - Спадщина за заповітом в Україні:
Заповіт - це особисте письмове розпорядження фізичної особи, на випадок своєї смерті. Право на заповіт мають всі фізичні особи, з повною цивільною дієздатністю, і здійснюється дане право особисто, а не через представника. Згідно Цивільного кодексу України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних чи родинних відносин. Крім того, спадкоємцями також можуть бути призначені юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.
Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу, з числа спадкоємців за законом, за винятком осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Згідно Цивільного кодексу України до осіб, які мають право на обов'язкову частку спадщини, відносяться малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкодавця. Обов'язкова частка у спадщині становить половину того, що належало б спадкоємцю за законом. Цивільний кодекс України закріплює право вкладника розпорядитися внеском у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або розпорядження. Це право входить до складу спадщини, незалежно від способу розпорядження ним. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, за винятком тих, хто навмисно позбавив життя спадкодавця або кого-небудь з можливих спадкоємців або вчинив замах на їхнє життя. Але якщо спадкодавець, знаючи про замах, все ж призначить цю особа своїм спадкоємцем, він буде мати законне право на спадщину.
Спадкове право також містить поняття заповідальний відказ. Це обов'язок, покладений заповідачем на спадкоємця (спадкоємців), на користь будь-якої особи або декількох осіб (відказоодержувачів). На спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше рухоме або нерухоме майно, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі (або особам) право користування ними. Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном зберігає чинність у разі наступної зміни їх власника. Право користування, одержане за заповідальним відказом, не відчужується, не передається та не переходить до спадкоємців відказоодержувача. Не варто забувати про те, що відказ втрачає свою силу в разі смерті відказоодержувача до відкриття спадщини. Згідно Цивільного кодексу України заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови (заповіт з умовою), як пов'язаних, так і не пов'язаних з його поведінкою, однак це не повинно суперечити закону та моральним засадам суспільства. Прикладом такого умови може бути проживання в певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо
Цивільний кодекс передбачає право подружжя скласти спільний заповіт на спільно нажите майно. У разі смерті одного з подружжя, частка в праві спільної сумісної власності переходить другому чоловікові. Після смерті останнього, право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. У разі смерті спадкоємця, зазначеного в заповіті, до відкриття спадщини, неприйняття спадщини, відсутність умов, визначених у заповіті, спадкодавець може призначити іншого спадкоємця. Крім того, спадкодавець має право встановити у заповіті сервітут щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна.
Вимоги до заповіту визначені законом: письмова форма, із зазначенням місця та часу його складання; підпис особисто заповідача (бувають винятки); завірення нотаріусом або іншими, уповноваженими на це посадовими особами. Спадкодавець має право на секретний заповіт. В цьому випадку, нотаріус посвідчує його без ознайомлення зі змістом. Процедура посвідчення секретного заповіту виглядає наступним чином: заповіт подається в заклеєному конверті, з підписом заповідача, після чого нотаріус ставить на конверті засвідчувальний напис, скріплює його печаткою, в присутності заповідача поміщає в інший конверт та опечатує. Після звістки про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про день оголошення заповіту він повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання йому відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації. Після чого у присутності зацікавлених осіб та двох свідків оголошує зміст заповіту. Заповідач має право скасувати, змінити або скласти новий заповіт. Новий заповіт скасовує попередній. У разі визнання нового заповіту недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених законодавством. Існує і таке поняття, як таємниця заповіту, згідно з яким нотаріус, службова особа, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є недійсним. Визнання заповіту недійсним проводиться тільки в судовому порядку, після подачі зацікавленою особою позову до суду.