Спадщина на рахунок в Україні

Юридичний супровід в оформленні та спадщина на рахунок в Україні для громадян та іноземців. Спадкування банківського вкладу - рахунки банку. Оформлення спадщини на депозит у банку та інші візи рахунків та грошові вклади.


Оформлення спадщини на банківський рахунок, спадщина на рахунок в Україні

+380 67 208 7615

Згідно з ч. 1 ст. 1228 ЦК України вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Адвокат по оформленню спадщини після смерті спадкодавця оформить права спадщини на банківський рахунок для громадян України та іноземних спадкоємців.

 

Оформлення спадщини на рахунок у банку - Спадщина на рахунок в Україні:

Київ
Харків
Львів
Дніпро
Одеса
Рівне
Тернопіль

 

Отже, вкладник на випадок своєї смерті, має три можливі способи розпорядитися правом на вклад:

 

  • вказати у заповіті спадкоємця, до якої має перейти право на вклад;
  • зробити розпорядження банку (фінансовій установі) про право спадкоємця на вклад;
  • скасувати або скласти новий заповіт про право спадкоємця на вклад, скасувати або вчинити нове розпорядження банку (фінансовій установі) про право спадкоємця на вклад.

 

Згідно з ч. 2 ст. 1228 ЦК України право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним. Тобто, для обчислення обов'язкової частки у спадщині, до складу спадщини, крім вартості предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартості заповідального відказу, встановленого на користь особи має право на обов'язкову частку, а також вартості інших речей та майнових прав, які перейшли до нього як до спадкоємця, - включається право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті. Отже, якщо спадкодавець, відповідно до ст. 1228 ЦК України, розпорядився правом на вклад у заповіті або в банку (фінансовій установі), вклад успадковується особою, на ім'я якого зроблено розпорядження на вклад з урахуванням права на обов'язкову частку у спадщині.

 

Заповіт, складений після того, як було зроблено розпорядження банку (фінансовій установі), повністю або частково скасовує його, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна спадкодавця. (ч. 3 ст. 1228 ЦК України). Таким чином, розпорядження банку (фінансовій установі) зроблене після того, як було складено заповіт на вклад, при певних обставинах, повністю або частково скасовує заповіт.

 

Спадкоємцю вкладника, незалежно від того, здійснюється спадкування за законом, спадкування за заповітом або заповідальним розпорядженням, необхідно звернутися в державну нотаріальну контору або до приватного нотаріуса за місцем відкриття спадщини протягом шести місяців з дня смерті вкладника з відповідною заявою. У відповідності зі ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він не заявив про відмову від нього. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються прийняли спадщину (за винятком окремих випадків відмови, передбачених ст. 1273 ЦК). Отже, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

 

На вклади поширюється дія норм законодавства щодо обов'язкової частки у спадщині, право на яку мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкодавця. Зазначені особи успадковують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом. Таким чином, що у разі відсутності заповіту та розпорядження банку (фінансовій установі) успадкування вкладу здійснюється на загальних підставах спадкоємцями за законом.

 

Щоб видати свідоцтво про право на спадщину, яке складається з вкладу, нотаріусу необхідно зробити запит у відповідний банк (фінансова установа). Запит з проханням повідомити дані про особу спадкоємця і дату складання розпорядження на вклад у банку (фінансовій установі) надається в банк (фінансова установа) за підписом нотаріуса, скріплюється його печаткою та повинен мати посилання на передбачені чинним законодавством підстави для отримання цієї інформації. Підставами для такого запиту може бути відповідна відмітка в ощадній книжці про наявність розпорядження, договір між вкладником і відповідним банком або твердження особи, яка звернулася до нотаріуса, що на його ім'я спадкодавець склав відповідне розпорядження. Відповідно до статті 46 Закону України "Про нотаріат", банки (фінансові установи), страхові компанії повинні подати відомості в строк, вказаний нотаріусом. Після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини нотаріус видає спадкоємцям, які прийняли спадщину, свідоцтво про право на спадщину на підставі документів, що підтверджують факт смерті спадкодавця, місце відкриття спадщини, а також право власності спадкодавця на відповідний вклад у банку (фінансовій установі). Згідно з ч. 1 ст. 1298 ЦК свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. У той же час ч. 3 ст. 1298 ЦК передбачено деяке відхилення від загального принципу, а саме: до закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення.

 

При цьому, згідно з Постановою Верховного Суду України № 6-76ц право на отримання відсотків згідно з договором за банківським вкладом і, зокрема, право на отримання відсотків згідно з договором не припиняються у зв'язку зі смертю вкладника. Тобто вони також входять до складу спадкової маси. Тобто, банки у разі смерті вкладника повинні виплачувати спадкоємцям не тільки суму вкладу та процентів, нарахованих до смерті вкладника, але й відсотки за весь термін до моменту фактичного повернення коштів.